Улюблені локації «Гри долі». З них все починалося.

Локації вибирали в Київських музеях і заповідниках. І нас туди охоче пускали без жодної оплати. Про Марію Заньковецьку знімали в Музеї Заньковецької і в Театральному музеї, що у Києво-Печерській Лаврі. Про Тараса Шевченка поїхали знімати у Яготин, де колись був розкішний маєток Рєпніних, біля озера Супій. А продовжували зйомки  в Будинку-музеї Тараса Шевченка біля Майдану Незалежності у Києві. Про художника Федора Глущенка — знімалося в його меморіальній кімнаті в Літературному музеї-архіві на території Софії Київської. Цього музею там, здається, вже немає. А шкода…  Про оперного співака Бориса Гмирю — в його музеї-квартирі у Київському Пасажі на Хрещатику, яким завідувала і берегла його племінниця Ганна Принц, а також у Національній Філармонії, де він часто виступав з концертами. А про Миколу Садовського і його останню роль в кіно попросилися на зйомки на територію Кіностудії імені Довженка. Чудові й дивні були часи. Так, деяких локацій вже мабуть і не існує в Києві. А ми зберегли їх у своїх фільмах, де Наталка Сопіт швидко звикала до  минулих часів і минулих епох. А скільки ще за двадцять років буде експедицій, локацій, музеїв та заповідників, міст і селищ. Ми відкривали для себе світ історії і сучасної України, яка вперто і заповзято зберігає пам’ять про минулі часи. Це наша культура, історія та ідентичність.

Ошибка: Контактная форма не найдена.