Ще відлунювали в наших душах і серцях аплодисменти після прем’єри, а команда «Гри долі» вже налаштувалася на наступні серії. Розширили коло авторів. Окрім Наталки Сопіт сценарії стали писати її однокурсниці – Юля Шпачинська і Катя Башкіна (тепер Наземцева), студентка журналістики – Юля Орленко, також наша давня колега Тамара Бойко і відома журналістка Ольга Клейменова. Героїв наступних програм ми не шукали – вони самі стукалися до нашої студії із небуття. Друзі і глядачі стали розповідати історії кохання відомих людей, про які ми не знали. Роботи було так багато, що режисер Олег Туранський вже не встигав. І довелося підключитися головному продюсеру і режисеру Василю Вітру. Розшили коло локацій за межі Києва. Про юність Павла Тичини і його перше кохання знімали на Чернігівщині. Там же — про Пантелеймона Куліша. А історію Княгині Ольги вирушили знімати на Житомирщину – у Коростень, в історичне місце, яке називають Купальні Княгині Ольги. До кінця 2005 року ми зняли ще декілька історії – і з цим багажем перекочували у наступний 2006 рік.2006 рік для серіалу «Гра долі» видався на славу. Окрім 5 каналу до нас до доєднався канал «Культура», заснований кінематографістами студії «Укртелефільм», директором якого став Лесь Зоценко, кінооператор. Разом з «Культурою» ми у 2-му сезоні «Гри долі» зняли немало цікавих історій: про Марко Вовчок, Івана Франка, Михайла Максимовича, Михайла Старицького, Шолома Алейхема, Владислава Городецького, Олександра Купріна, Михаїла Врубеля, Володимира Вернадського, Оксани Петрусенко, Леся Курбаса, Миколу Яковченка та ще кількох персонажів. А ще три найромантичніші історії кохання Софії Потоцької, Олександри Браницької та Евеліни Ганської – і наша група їздила на зйомки в їхні маєтки до Тульчина та Умані, в Білу Церкву і у Верхівню. А у Києві для нас розкривали двері чудові локації: Київський Оперний театр, Музей Михайла Старицького, Сцена Молодіжного театру і Музей-аптека на Подолі. Інтер’єри Будинку з Химерами — резиденції Президентів України були справжнім скарбом у нашому проєкті. Тепер про такі локації можна тільки мріяти. До режисерської групи долучився Василь Образ, а до авторської – Юрій Криворчук. Той рік був одним із найщасливіших у нашому творчому житті. В кінці року ми знову влаштували прем’єру у Будинку кіно — показали фільм «Невгамовний Пантелеймон». А в центральному кінотеатрі Білої Церкви представили трилогію фільмів про найромантичніші історії кохання польських магнаток — красунь 19-го століття.
Княгиня Ольга
Кадр із фільиму «Княгиня Ольга»
В купальнях Княгині Ольги біля Коростеня
Княгиня Ольга
На зйомках Княгині Ольги
Княгиня Ольга
Павло Тичина
Наталка Сопіт із фільму «Я кличу тебе» — про Павла Тичину
В Добрянці — про Павла Тичину
В Літературному музеї-архіві — про Тичину
Кадр із фільму «Кларнети ніжності»
Іван Франко з дружиною Ольгою
Наталка Сопіт у Музеї
Наталка Сопіт — вечуча
Зйомки про Івана Франка
Кадр з фільму «Та, що поряд» про І.Франка
Іван Франко
Наталка Сопіт на зйомках
Микола Яковченко
«Геній сміху» — Микола Яковченко
Н.Сопіт
Кадр з фільму «Упертий українець»
Володимир та Наталя Вернадські
Наталка Сопіт — і Вернадські
Зйомки в Київському Музеї Аптеці
Наталка Сопіт — ведуча фільму
Оксана Петрусенко
В Київському оперному театрі
З фільму про Оксану Петрусенко
На могилі Оксани Петрусенко
В Київському оперноиму театрі
Оксана Петрусенко
Лесь Курбас
Наталка в Молодому театрі
Про Леся Курбаса
На сцені — про Леся Курбаса
Із фільму «Перетворення»
У фільмі про Леся Курбаса
Микола Куліш та Лесь Курбас
Про Леся Курбаса
Ведуча — Наталка Сопіт
Михайло Максимович
З фільму «Німфея кандіда»
На Михайловій горі — про Михайла Максимовича
Наталка на Михайловій горі під час зйомок
Портрет із фільму «Німфея Кандіда»
Владислав Городецький
Наталка Сопіт з Городецьким
Із фільму «Легендарне парі»
В Їдальні Владислава Городецького
Інтер’єр будинка з химерами
Наталка Сопіт
Їдальна в Будинку з химерами
Центральна зала в Будинку з химерами
Наталка на сходах Будинка з Химерами
Наталка Сопіт — ведуча
Знімальна група в Будинку з химерами
Будинок з химерами
Михайло Старицький
З фільму «Моє серце ножами проймає» — про Старицького